posted by Koroleva
моя незалежність і моя залежність. 2016.
я сьогодні стримано спостерігала. а хотілося періодами скакати від щастя. чи то зникнути, аби не відчувати реальність того, що бачу.
не стримувалася лише коли мовчали хвилину. коли аплодували довго-довго батькам загиблого героя, що вчився у моїй школі. коли аплодували довго-довго дружині та трьом прекрасним дітям загиблого героя, що родом з Любашівщини. аби не вони...
дощ призупинявся та пускався по-трохи знову. небо плакало з багатьма з нас.
щастя, коли діти, у вишиванках, роблять череду флешмобів із Україною у руках та серцях.
щастя у чистому виглядi.
накрапав дощ. люди співали гімн.
зі святом, Україно!
Дякую.Мушу визнати, що це було мегасильно)))